Якось непомітно Ворскла стала принциповим суперником для Шахтаря.
У минулому сезоні полтавчани двічі обіграли гірників з мінімальним рахунком 1:0, а в минулому турі вирвали нічию в поєдинку, який, починаючи з 45-ої хвилини, складався не на користь підопічних Павлова...
- Микола Петрович, поздоровляємо з успіхом! А ви взагалі стежите за тим, як часто вас визнають кращим фахівцем туру?
- Спасибі велике. Це ви мене кращим визнали за видалення з тренерської лавки? (Сміється.) Насправді, дуже приємно, коли твою роботу оцінюють по вищому розряду. І такі моменти я для себе відзначаю.
- Напередодні матчу з Шахтарем адже ви припускали, що у гірників на вас є зуб - і за поразку в чемпіонаті, і за фінал Кубка України, плюс до всього іншого ще і Тімішоара підкинула дрівець у вогнище...
- Звичайно, ми знали, що суперник вийде на полі злим. Але як розвиватимуться події, навряд чи хтось міг заздалегідь здогадуватися. Чесно кажучи, думав, що гірники і цього разу зіграють без Мірчи Лучеську, але він опинився на лавці. Втім, ми і при такому розкладі показали свій рівень.
- У грі з Шахтарем були моменти, коли ви особливо турбувалися про долю матчу?
- Насторожували деякі вирішення арбітра. Узяти хоч би штрафний, з якого Рац забив нам гол, - м'яч нікого не торкнувся і вже летів у бік кутового прапорця. Навіщо потрібний був свисток? І гаразд би, провинився виявився досвідчений футболіст, а але ж психологічний удар припав на молодого Чеснакова. У такій ситуації у хлопця і руки можуть опуститися.
- Не можу не запитати про ваше видалення.
- Чесно кажучи, вже навіть не знаю, куди мені скаржитися. Я не покидав технічну зону, не лаявся, не робив нічого протизаконного. Але при цьому хотів звернути увагу рефері на те, що Даллку, якому надавали допомогу за межами поля, вже давно готовий вступити в гру, а він все ще чекає відмашки судді на брівці. У такій ситуації футболіст повинен повертатися в бій відразу ж, а нашого захисника чомусь утримували за лінією. Ось я і намагався докричатися, у результаті ж був видалений.
- Вся країна бачила ваш забіг на полі, після того, як Есин порівняв рахунок...
- Це емоції. Я зрозумів, що вискочив на полі, вже коли повертався до бічної лінії. Але хіба в Іспанії або інших чемпіонатах заборонено проявляти радість тому, що команда забиває гол? Зазвичай всі схоплюються з лави запасних, обнімаються, танцюють.
- Ворскла останніми роками є кузнею талантів. Пятов, Чижов, Чеснаков. Хто наступний?
- Рекомендую звернути увагу Безвуса. А взагалі я завжди довіряв молодим, і у всіх командах у мене розкривалися талановиті хлоп'ята.
- Проте саме в Полтаві влітку не було зроблено жодного трансферу. Ви ще розраховуєте укріпити команду досвідченими виконавцями або дасте шанс молодим?
- На прикметі у мене є декілька футболістів, з ними ведуться переговори. Громадянство? Є і українці, і представники ближнього зарубіжжя. Передуючи вашому наступному питанню, відзначу, що це виконавці середини поля.
- Ворскла унікальна тим, що в минулому сезоні жодного разу, забиваючи першою, не дозволила суперникові відігратися. Навіть Динамо і Шахтар від цього страждали, а ви - ні. Чим таке поясните?
- Цікавий факт, якось не обертав на це уваги. Напевно, у нас є характер. Ми працюємо в даному напрямі. Це психологія. Признаюся чесно, що фішки на макеті я рідше рухаю, чим розмовляю з футболістами.
- На поєдинку з Шахтарем біля вашої роздягальні був відмічений ваш колишній підопічний по Дніпру і Динамо Євгеній Похлебаєв, який достроково завершив кар'єру із-за дуже важкої хвороби...
- Адже він сам з Полтави, на гру з мамою з Києва приїжджав фактично до себе додому, заходив в нашу роздягальню. На жаль, нечасто вдається побачитися з ним - я не так багато часу провожу в столиці.
- Знаю також, що ви підтримуєте відношення з батьками Степана Молокуцко, трагічно загиблого в автокатастрофі ще в жовтні 2002-го.
- По телефону часто спілкуюся з ними, а коли буваю в Маріуполі, заїжджаю в гості. Якщо не за кермом і можу дозволити собі порушити спортивний режим, обов'язково поминаємо Степу...
